Колись слово «Ява» асоціювалося у більшості росіян виключно з однойменними сигаретами і мотоциклом. А витягнутий з заходу на схід десь під лінією Екватора найбільш густонаселений острів у світі здавався страшенно далеким і неприступним. Але часи змінюються. І ось вже ми – я., мій чоловік Діма і десятирічний син Дениска – летимо через всю Азію в бік Індонезії назустріч новим пригодам.

На Яві нас чекають печери і величезні храми, вулкани і красиві пляжі. Я намагатимуся розповісти про найцікавіші і запам’ятовуються моменти нашого двотижневої подорожі по острову.

Goa Jomblang, або в перекладі печера Джомблан, одна з багатьох печер в центральній частині острова Ява. Тисячолітні геологічні процеси в карстових районах Яви сформували унікальні печери. Так утворився і цей карстовий колодязь, або провал, який на яванською мовою звучить як «Luweng» . В результаті, вертикальна печера отримала назву Luweng Jomblang.

Печера розташована в 50 км на північний схід від Джогьякарты (десь 2 години на авто). Спуск в печеру здійснюють сертифіковані гіди-альпіністи на канаті. Домовитися можна заздалегідь, правда, по-англійськи наші супроводжуючі говорили буквально пару-трійку слів.

Спускалися ми в печеру всією родиною. Наша група складалась з 8 чоловік: ми троє і ще 5 туристів-індонезійців з Сурабайі. Ціна за кожного – близько 50 доларів. Нашу машину зустріли в якомусь селі і «довели» до місця. Там нам запропонували чай і на вибір купу гумових чобіт: в печері дуже дуже нетривко і глинно. І буквально в 100 метрах від точки збору ми побачили власне діру.

Конструкція для спуску просто вразила уяву! Сталеві балки і купа канатів, які з допомогою важеля і кріплень відпускали вниз або тягли вгору 5-8 осіб. В залежності від ваги туриста.

Перед «зануренням» нам видали каски і допомогли надіти обв’язки.

Другий пішов

З собою на узвозі можна було брати фотоапарат – летиш собі вниз на мотузочці і знімаєш. Правда, на 60 метрів вниз спускаєшся досить швидко, тільки й встигла зняти, що свої ноги. Внизу в печері пагорб, вкритий рослинністю. Тому як спускаються вниз люди видно, коли їм залишилося вже 5-10 метрів від землі.

Е-ге-ге!

А це вже спустили Дениску

А навколо – краса! Як в чарівному лісі – тільки темнувато…

Ну, посиділи, відпочили, йдемо далі. Ще чекав спуск метрів на 20. Вздовж стежки місцями перекинута мотузка – дуже слизько. А ми в білих штанях. Потім довелося прати.

Коли спустившись ми обернулися, то ахнули. Нам відкрився приголомшливий вид.

Далі карстовий прохід близько 300-500 метрів веде до ще одного карстовому провалу, званому Luweng Grubug, «Небесний світ». Після легкого підземного тунелю ми вийшли до великої залі, де внизу, метрах в 40, текла річка Kalisuci – Калисучи (ми, до речі, потім по ній поплавали на рафтинг), а зверху з дірки в поверхні лився просто небесний світ. Головне – бути на місці в 12-13 годин дня.

Йдемо по підземному тунелю між вертикальними печерами

Вже прийшли, всі схопилися за фотокамери

В печері дуже жарко, 37 градусів. А внизу тече річка Калисучи з температурою води десь 22-24 градуса, яка періодично виходить на поверхні. Тому над річкою стоїть пара.

Попросила чоловіка позувати.

Якщо пройти трохи далі, то можна вище підібратися до дірці

На зворотному шляху ми пообідали. Ланч-бокси були передбачені супроводжуючими і входили у вартість. Стандартно: рис з овочами плюс куряча нога. Смачно!

Після невеликого відпочинку стали підніматися назад.

Перший пішов

Другий вже вгорі

Відпочинок після спуску… Всі мокрі наскрізь, але задоволені!

Продовження слідує…

Подорожувала еварушница Evitta.

Посилання по темі:

Авторська колонка «Фоторепортажі Олени з валізою»
Форум “Подорожі”