— Завжди є варіант краще.
— Не завжди.
— Ти начебто шахами захоплюєшся?
Вона поперхнулася.
— Захоплююся?! Я — професійний гравець!
— Добре. Дивись, коли ти виграєш, все відмінно. А коли програєш? Починаєш ти думати: «а якщо б я була схожа ось так» або «можна було зробити так і так»? Ти починаєш подумки перегравати партію, придумуючи варіанти, які призвели б до перемоги?

— Так, звичайно.
— І як, виходить?
— Так, я завжди намагаюся виробити стратегію, яка унеможливить повторення тих самих помилок. Інакше б я так далеко не просунулася.
— Ось бачиш. Завжди є варіант краще. Просто не завжди є необхідність або бажання його вигадувати.
— Виходить, якщо я захочу, то зможу придумати стратегію, яка забезпечить перемогу в будь-якій партії?
— Так. Але дуже скоро ти кинеш гру. Вона стане нецікавою, так як їй більше нема чому тебе буде вчити.

(Переглянуто 5 192 раз, 1 переглядів)