Я вдома! Вимушену відпустку видався неабияк суматошным. З 16 днів поїздки 4 доби були проведені в дорозі: перельоти через океан, 35 годин на поїзді і день в машині.

Їхала я з серйозним настроєм, який як-то швидко випарувався. Приблизно тиждень контролювала їжу по мірі можливості, а потім залишила цю затію і намагалася просто не об’їдатися. Мала намір бігати на вулиці і займатися аеробікою, але як-то відразу застудилася, а потім так і не змусила себе ні разу, кросівки безславно проскучали у валізі.

Напевно, мені пощастило, що за подорож, повну порушень режиму, я залишився «при своїх», навіть 200 грам втратила. Розцінили це як прекрасний привід зробити висновки для майбутніх подорожей.

Без підготовки до подорожі більше нікуди, оскільки в «польових умовах», коли залишаєшся один на один з шкідливою їжею і немає альтернативи, то голод перемагає розум. Все почалося з літака, годували там огидно, мало і аж ніяк не дієтично. Але голодувати 10 годин на борту я не стала і їла практично все, що пропонувалося, вибирати не було з чого. В поїзд взяла з собою варену курку, житні сухарики і свіжі огірки з яблуками, але прорахувалася з кількістю: запаси вичерпалися на півдорозі. А молоді й безтурботні сусіди по купе наполегливо випробовували пивом з копченою рибою і фісташками…

Також довелося відвідати невелике містечко в Заполяр’ї, де я вчилася в школі і не була вже багато років. Приємно здивувала місцева кафешка, в досить великому меню якої була калорійність всіх страв. Це і утримувало від бажання замовляти млинцевий пиріг або чебуреки. Побільше б таких закладів.

Необхідно заздалегідь подбати про якісної питної води. Як з’ясувалося, не вся пляшкова для мене однаково хороша. А в поїздах та невеликих населених пунктах не завжди запросто можна знайти асортимент, що задовольняє таких вибагливих осіб, як я. У підсумку, коли не було простої питної води без газу, то распивались чаї з чим-небудь смачненьким.

Окреме «зло» в вояжах по місцях дитинства – це привітні родичі, які готуються до зустрічі з особливим завзяттям, пирогами, різноманітною їжею і алкоголем. Врятуватися від них можна тільки якщо самостійно накладати собі в тарілку їжу і стежити, щоб вони не підсовували добавку і не підливали горілку. Все це проробляти треба спритно й обережно, щоб ненароком нікого не образити.

Шкода, звичайно, що за три тижні я не схудла і вибилася з ритму тренувань. Але буду розглядати подію як можливість для організму стабілізувати вагу, перепочити, а шкірі підтягнутися.

Вікторія Год

Посилання по темі:

Авторська колонка Вікторії Год
Форум “Фітнес і дієти”