— Кожен сам вирішує, його справжня любов чи ні.
— Що?
Він повторив слово в слово, але повільно і карбуючи слова:
— Кожен сам вирішує, його справжня любов чи ні.
— Я почула і в перший раз. Я мала на увазі: «Що ти маєш на увазі?»
— Уяви собі пару. Вони молоді, красиві, закохані, їх пристрасть тільки-тільки розгорілася. Але відбувається нащастя, і тепер він лежить у комі. Лікарі не знають, коли він опритомніє і прокинеться взагалі. Якщо дівчина вирішить, що її любов справжня, то буде чекати, відвідувати, сидіти біля його ліжка годинами… Одні люди скажуть: «Ах, яка любов!» Інші їх ентузіазму не розділять, мовляв, чого з трупом возиться, молода, здорова, за чоловік іди та дітей народжуй! Мало хлопців на світі? Якщо ж дівчина вирішить, що це і не любов зовсім, а так — захоплення. Та й запал її за півроку вже зменшився. То почне по сторонам дивитися, а як сподобається їй хтось, так і зовсім дорогу в палату забуде. Одні скажуть: «Значить не любила!» Інші ж на бік її встануть, мовляв, правильно все зробила! Чого на напівживого молодість губити. Проваляется 10 років у комі, а потім і дух геть. А вона кому потрібна тепер, не першої свіжості?
— З твоїх слів виходить, що справжня любов — це помилка.
— Не завжди. Адже вона може вирішити, що другий хлопець і є її справжня любов. І якщо він вирішить так само, то це буде дуже щаслива пара. А коли перший хлопець тут же опам’ятається, все спишуть на проведення Боже, мовляв відвів від непотрібного, причому всіх трьох.
— Тоді виходить, кожен сам вирішує, яка його любов справжня, а яка ні?
— Кожен сам вирішує, що робити свою любов справжньої або не робити.
(Переглянуто 6 982 разів, 1 переглядів)
