Розповім передісторію на багато букв. Є двоюрідний брат, на 10 років молодший, ми з ним разом росли практично, син мого дядька. Дядько розійшовся з його матір’ю, коли йому було років 3, з тих пір ми жодного разу її не бачили. Вона відразу заявила, що їй вистачило б старшу дитину від першого шлюбу, а брата вона народила дядькові, ось нехай він його і ростить. Ок, дядько забрав брата собі. Коли брату було років 8, ми оформляли документи на громадянство рф (ми самі російські вихідці з середньої азії), знадобилося згоду матері. Вона сказала, що дасть згоду, якщо дядько заплатить їй. Дядько психанул і оформив як годиться розлучення і позбавлення прав через суд, зібрали свідків із сусідів, педіатра, вчителів у школі, брата теж запитували, з ким він живе і т.д. Коли збиралися їхати назавжди в рф, брат захотів з нею побачитися, поговорити, шукав з нею зустрічі. На що вона відповіла, що вони фактично чужі люди і сенсу встановлювати контакт вже давно немає. Ну ні так ні, забули.

І ось зараз пройшло дохрена років, братові вже 26, своє життя, начебто про матір свою не згадує. І мені в соцмережах приходить запит на дружбу від матері двоюрідного брата. Зі сльозливим текстом, що вона тяжко хворіє і хотіла б зустрітися з ним наостанок. Дівчата, я все розумію, але, але… Стільки брат через цю стерви сліз пролив в дитинстві, я б в житті не дорікнула жінку за те, що залишила дитину з батьком, але ось так, викреслити ще малюком з життя, ну як так-то? а тепер бачте їй наостанок закортіло.

Ми всією сім’єю ростили, дуже старалися, щоб не відчував себе обділеним, але блін( мама є мама, іноді він малюком ридав, чому матуся його покинула, коли в перший клас пішов, після лінійки довго плакав будинку, що усі дітки з мамами були, а його мама не приходить. Ніколи при ньому про неї слова поганого не сказали, навпаки намагалися пом’якшити, що мама працює в іншому місті, тому не може приїжджати (жила в 30 хвилинах їзди). Своїй рідні вона навіть не говорила, що у неї дитина є (у неї вся сім’я в іншому місті жила), і сестра її коли до неї приїхала в черговий раз погостювати, випадково дізналася від загальної знайомої, що у неї є племінник. Того ж дня вона з нами зв’язалася, приїхала познайомитися, тітка. А мати рідна просто болт поклала неначе (