Кожне літо я гостював у свого діда. Я тоді фотографував багато – захоплювався цією справою. У нього був прекрасний фотік «Зеніт»- дуже модний за радянськими часами. Як-то фоткаем з ним, він говорить:
— Мене на пенсію якраз проводжали. А я не хотів. Вони кажуть — вік мовляв. Я — та який вік? Я ще з молодими наввипередки можу побігати! Ні, відправили. Подарували купу подарунків, в тому числі і цей фотоапарат. Природно, взяли на груди з такого приводу, тому додому на автобусі повертався і вже пізно. Фотоапарат на грудях висить, виблискуючи новизною. Виходжу на своїй зупинці і тут два хлопця якісь докопалися, хотіли «Зеніт» відібрати. Ось тут я і зрозумів, що правильно мене на пенсію виперли, вік є вік, не то вже здоров’я.
Тут дід помовчав, потім сумно додав:
— Другого наздогнати так і не зміг!
